Дитячі літа

Я ріс в часи, зовеш одмінні від теперішніх. Вихованням моїм спеціально ніхто не займався, ріс, як тисячі інших дітей, за неписаними законами родини: те можна робити, того робити не можна. Можна і слід було мамі дров урубати, принести води, поглядіти меншого брата й сестру, вивести на пашу теля. Не можна було гасати по хаті "на голові", без дозволу старших брати хліб, драти ластів'ячі гнізда, бо "хата згорить", "підставляти ніжку", як борешся з товаришем. Коли боролися, то все мистецтво полягало в тому, щоб охопити товариша "під сшіки" - під руки. Боролися, взявшися навхрест і за поясок. Цей останній спосіб особливо полюбляли хлопці, бо можна було, упавши на спину, красиво перекинути товариша через голову, а тоді надушити його, покласти на лопатки.