Ми тут царюватимемо. Експансія Росії на Схід: від Пєтра І до Путіна

З часів Петра І російських лідерів манили можливості на Схід. За царів росіяни колонізували Аляску, Каліфорнію та Гаваї. Транссибірська магістраль з'єднала Москву з Владивостоком. А Сталін розглядав Азію як сферу впливу, сприятливу для поширення радянського комунізму. В Азії та Тихому океані лежали територія, ринки, безпека та слава.

Але всі ці експансіоністські мрії мало що дали. У книзі «Ми тут царюватимемо» Кріс Міллер досліджує, чому, стверджуючи, що амбіції Росії неодноразово перевершували її можливості. Оскільки ядро нації зосереджено за тисячі миль на європейських прикордонних територіях, майбутні піонери Росії завжди намагалися проєктувати силу в Азію та підтримувати інтерес громадськості та еліти до своїх далеких прагнень. Навіть коли широке населення висловлювало віру в перспективи Азії, мало хто з росіян був готовий платити високу ціну. Серед лідерів також мрії про імперію завжди стримувалися страхом перед вартістю. Тому більшість поворотів Росії до Азії були половинчастими та швидкоплинними.

Сьогодні кремль наголошує на важливості «стратегічного партнерства» з Китаєм Сі Цзіньпіна, а уряд докладає всіх зусиль, щоб підкреслити діяльність Росії в Євразії. Але хоча відстані долаються відносно легко в епоху авіаперельотів та цифрового зв'язку, Схід залишається далеким у найважливіших сферах. Міллер вважає, що азійські мрії Росії все ще стримуються твердим укоріненням країни в Європі.