У книжці одного з яскравих сучасних українських авторів поезія балансує між виразною сюжетністю та самозануреними пошуками на межі зауму. Кумедні випадки, історії кохання, транспорт, ненависть і краєвиди розгортаються перед нами то ніби з конструктивістською прямотою й усмішкою, то в атмосфері сентиментальної замиленості. Цим текстам притаманне суто «двотисячницьке» прагнення нової, після-постмодерної, цілісності. У окремому розділі зібрано вірші з візуальними ефектами та поему, побудовану за зразком психологічних текстів.