Ці казки, малята, написані мною в співтоваристві з моєю любою онучкою Сашенькою, яка допомагала мені, придумуючи цікаві, оригінальні сюжетні лінії. Казки у нас народжуються кожного дня, - не встигаємо записувати!

От і зараз ми до вас, шановні наші друзі, не з порожніми руками, а з новою нашою казкою. А знаєте, як народилась у нас ця казка? - От послухайте!

- Нещодавно, як тільки випав перший сніг, виходимо ми з онучкою з нашого будинку і бачимо диво - на капоті засніженого легковика сидить кіт.

- Ну, то й що? - скажете ви, - кота на капоті не бачили?

- Але ж то був незвичайний кіт! - Пухнастий, білий-білий, до того ж він гордовито сидів на капоті білого-білого, засніженого, мов полярний торос, легковика і синіми, як весняне небо, очима замріяно дивився кудись за обрій…

- Ну, просто, маленький Полярний Ведмідь, - у захваті прошепотіла онучка, - а давай, дідусю, казку про Полярного Ведмедя напишемо!

- Давай, але що цьому котові скажемо? - Побачили такого чудового Кота, а написали про Ведмедя… Незручно, якось…

- Ну, тоді давай напишемо про Кота, що був дуже схожим на Полярного Ведмедя, а тому подружився з ним.

- В зоопарку?

- Ні! Що ти! На Полюсі!!!

- Ну, припустимо, на Полюсі такий холод, що там ніхто не живе, хіба що риба під товстелезною кригою.

- Ну, тоді, хай біля якогось острову, але обов'язково в Льодовитому Океані! Там є острови?

- Є!

- А білі ведмеді біля них?

- Коло островів і білі ведмеді зустрічаються.

- Ну, от, і нашого Кота - туди, хай з ними подружиться!

- Але ж коти там не водяться! Як наш Кіт туди потрапив?