Елефантіна

Москва вісімдесятих - безпардонна, просякнута столичним гонором, байдужа, огидно вихована. Місто без правил, у якому для юних провінціалів існує лиш одне правило: вистояти. Щойно помер Брежнєв, іще триває Афганська війна, а героїня опиняється в самісінькій гущавині літературної тусовки, де нетверезо клубочаться майбутні класики концептуалізму й пост­модернізму російського розливу. Серед цих "учителів цинізму", в ностальгійному Задзеркаллі, героїня знаходить кохання, а з ним - і пронизливу гостроту по­гляду.