Щоденник "Андерсена"

Олександр Летючий, він же дядя Саша, він же – солдат тієї війни, що "чомусь назвали "АТО"", – надиктовує свої історії, щоденникові записи, восьмирічному Матвійкові. Про пережите. Про життя на передовій, буденно-страшне, коли звикаєш "до вигляду крові, до смерті, навіть до думки про власну смерть". Бо "смерть стала нормою життя і без цього можна збожеволіти". Але тут же – є і місце солдатському братерству, гумору, взаємовиручці. Так і про таке може розповісти тільки очевидець - в найдрібніших деталях і нюансах, невідомих "цивільним". Коли пишуть щоденник? Коли є що сказати, коли не можеш не говорити. І навіть коли говорити вже не можеш. Тому що тебе вже немає. Ти став янголом-охоронцем. Але душа, як і раніше, болить, - щоденник пишеться. І дитина дала тобі ім'я – "Андерсен". Хоч все розказане – зовсім не казка.