Богдана Жолдака сміливо можна назвати найвеселішим прозаїком сучасної української літератури - блискучий оповідач, неперевершений відтворювач живої народної говірки з її дивовижною фонетикою і суржиком, за що письменника часто критикували ортодоксальні прихильники чистоїлітературноїмови. Ще він - розкішний майстер побрехеньок: історіям Жолдака про Гітлера чи Сталіна віриш беззастережно попри цілковите розуміння їхньої абсурдності, а прочитавши фразу "Повний курс органевтики для технікумів та вищої школи", негайно берешся шукати в інтернеті, що ж це за наука така, і, звісно ж, жодних пояснень не знаходиш, бо то чистісінька вигадка. Ця проза така кінематографічна, що здається, її персонажів знаєш особисто багато-багато років і до кожного з них, попри їхню недолугість, а часто й відверту пришелепкуватість, переймаєшся симпатією.
ternivchanka KornijenkoYakaboo27 вересня 2024 р.★ 5/5
Блискучий гумор у короткій прозі
Цього автора я знаю ну дуууже давно, хоча на широкий загал він мало кому відомий. Просто моя тітка, старша мамина сестра, вчилася в універі разом із ним, і я з дитинства чула про Жолдака, а як виросла, то автоматом почала купувати його книги, коли бачила їх у книгарнях. Першою такою книгою була "Спокуси" (це ще й перша книга автора, про неї якось теж розповім), а останньою прижиттєвою збіркою Богдана Олексійовича стала оця - "Нестяма". Отак я і думала про його…
Більше промахів, ніж попадань
Це моє перше знайомство з Жолдаком, що певно було помилкою, бо треба було починати з іншого. Хочу почитати ще деякі його роботи, але мала проза з "Нестями" мене не підкорила. Оповідки про німців мені конкретно не сподобалися, частина інших історій залишила байдужою, та лише кілька робіт зачепили, як от "Забуваючи санскрит". Можливо, мені просто не підходить такий формат, малу прозу зазвичай не читаю, або ж справа у стилі автора. Більшість оповідань можу…
Нестямні емоції
Мала за щастя прочитати кілька попередніх книжок Богдана Жолдака, тому було приємно дізнатися, що перед смертю він устиг видати ще одну книжку, до того ж короткої прози – як я люблю.
Однак прочитання книжки ознаменувалося не настільки радісними емоціями. Подекуди мені хотілося знайти редакторку і добряче лупашити об землю. І якщо помилки спостерігалися в усіх оповіданнях, то одне, упевнена, було геть не редаговане, тож виникало невгомонне бажання покинути книжку і забути цей…
Блискучий гумор у короткій прозі Цього автора я знаю ну дуууже давно, хоча на широкий загал він мало кому відомий. Просто моя тітка, старша мамина сестра, вчилася в універі разом із ним, і я з дитинства чула про Жолдака, а як виросла, то автоматом почала купувати його книги, коли бачила їх у книгарнях. Першою такою книгою була "Спокуси" (це ще й перша книга автора, про неї якось теж розповім), а останньою прижиттєвою збіркою Богдана Олексійовича стала оця - "Нестяма". Отак я і думала про його…
Читати на YakabooБільше промахів, ніж попадань Це моє перше знайомство з Жолдаком, що певно було помилкою, бо треба було починати з іншого. Хочу почитати ще деякі його роботи, але мала проза з "Нестями" мене не підкорила. Оповідки про німців мені конкретно не сподобалися, частина інших історій залишила байдужою, та лише кілька робіт зачепили, як от "Забуваючи санскрит". Можливо, мені просто не підходить такий формат, малу прозу зазвичай не читаю, або ж справа у стилі автора. Більшість оповідань можу…
Читати на YakabooНестямні емоції Мала за щастя прочитати кілька попередніх книжок Богдана Жолдака, тому було приємно дізнатися, що перед смертю він устиг видати ще одну книжку, до того ж короткої прози – як я люблю. Однак прочитання книжки ознаменувалося не настільки радісними емоціями. Подекуди мені хотілося знайти редакторку і добряче лупашити об землю. І якщо помилки спостерігалися в усіх оповіданнях, то одне, упевнена, було геть не редаговане, тож виникало невгомонне бажання покинути книжку і забути цей…
Читати на YakabooКоментарі
Немає коментарів. Будьте першим, хто залишить коментар!