Україні. Поетична спадщина

Юрій Миколайович Косач (1909–1990) - український поет, прозаїк, драматург, публіцист, редактор і художник, небіж Лесі Українки та онук Олени Пчілки.

До видання увійшли поетичні збірки 1935–1980 років, а також вірші поза збірками, опубліковані в різноманітних періодичних виданнях або ж збережені в рукописах чи машинопису. Попри те, що сам Юрій Косач вважав себе передусім прозаїком, а не поетом, зауважуючи "кепськість" своїх віршів, його поетичний спадок є доволі вагомим внеском у розвиток української еміграційної літератури та був високо оцінений ще за життя письменника. Тематика його поезій різноманітна й широкоаспектна. Вона складається як з екзистенційних ліричних авторецепцій, роздумів про українську історію та сучасність і про вимушені поневіряння українців в еміграції, так і з віддзеркалення та оцінки багатющого мистецького спадку світової поезії.

У серії "Великий роман" також вийшли друком твори Юрія Косача "Дюнкерк", "Рубікон Хмельницького", "День гніву", "Володарка Понтиди", "Сузір'я Лебедя", "Сонце в Чигирині", "Чортівська скеля", "Дивимось в очі смерті" та "Чарівна Україна. Довоєнна проза".