Бідні родичі. Роман

Сучасним українцям не хочеться повертатися пам'яттю в часи, коли центром тяжіння для багатьох була Москва - або Ленінград. Та саме до цієї епохи звертається Євгенія Кононенко в романі "Бідні родичі", показуючи, як імперський "московський проєкт" формував культурні й життєві вибори українців, відсуваючи на маргінес власну ідентичність.

Текст вибудовує історію України різних періодів крізь призму радянських міфів, насамперед - міфу так званої "великої вітчизняної війни", який ще довго залишався одним із головних інструментів легітимації імперської влади. Одна з ключових ліній роману - деконструкція цього міфу: "київська підпільниця", яку офіційна історія десятиліттями звеличувала як комсомолку-героїню, виявляється зовсім не загиблою мученицею, а людиною, що втекла з Києва й згодом жила в Нью-Йорку.

Її повернення в Україну в добу перебудови відкриває болісну правду про приватні й суспільні механізми радянської системи - дефіцит, страх, цинізм номенклатури, яка паразитує на чужих зв'язках і ресурсах.

Роман стає важливим свідченням про те, як Україна виборює право на власну пам'ять і правду, а відтак - на державність і незалежність.