Імператор. Шахіншах

Гляньте на людей, коли вони беруть участь у бунті. Вони схвильовані, перейняті, готові пожертвувати собою. У цей момент вони живуть у монотематичному світі, обмеженому єдиною думкою – вони прагнуть досягти омріяної мети. Все підпорядковується їй, будь-яку незручність стає легко перетерпіти, жодна жертва не є завеликою. Бунт звільняє нас від власного «я», від буденного «я», котре тепер здається нам дрібним, невиразним і чужим. Здивовані, ми відкриваємо у собі незнані запаси енергії, ми здатні на такі шляхетні вчинки, що це викликає захват у нас самих… Але настає мить, коли настрій гасне і все закінчується. Рефлективно, за звичкою, ми ще повторюємо жести й слова, ще хочемо, щоб було так, як учора, але вже знаємо (і це відкриття переповнює нас жахом): учора більше не повториться… Раптом наша спільнота розпадається, кожен повертається до буденного «я», котре спочатку муляє нам, як погано скроєний одяг, але ми знаємо, що це наш одяг і що іншого у нас не буде.