Столик з видом на Кремль

"Столик…" - незвична й надзвичайно талановита книжка. Сумна, іронічна й чесна. Це щоденник дорослішання. Ніби перечитування старих нотаток у новому, денному світлі. З новими знаннями, які постають як коментарі на полях сторінок, - незауважені деталі, інтонації, реакції - все сяє новими барвами. Таке переосмислення немалого відрізка власного життя і власних переконань потребує мужності, а також щирості. Насамперед перед собою. Павел Решка переконує, що "Столик…" - не репортаж, хоча й описує реальні події і реальних людей. Водночас перекладач книжки Сашко Бойченко вважає, що це автобіографічний роман із кільцевою композицією і величезною кількістю прямих та зашифрованих цитат. Крім того, сюжет цього роману весь час спирається на інші романи, щоби врешті-решт їх "деконструювати" і продемонструвати, що автор дуже помилявся, коли вписував свою історію в їхній контекст. Якби Бальзак не назвав колись один зі своїх романів "Утрачені ілюзії", то тепер так міг би назвати свою книжку Павел Решка.