
Терен зацвів
Формати
Мова
Терпко розцвітає терен. Чіпко тримається корінням землі. Уперто впирається вітрам. Морози йому - ніщо.
Багато бачив і витерпів він під копитами часу. Жодна сила не змогла винищити його.
Уміє захищати себе терен. Обережним треба бути з ним - колючий.
Мудрий він у своїй недоступності. Дивну силу має. Вабить очі й притягує думку.
Красивий терен, коли цвіте. Манять до себе його ягоди, що пахнуть небесами. Чомусь і тривожать вони, як густі хмари.
Бо крутий норов має. Не кожному спокій несе.
П'янить і ранить, лікує і бентежить. І дає надію, як ніжно-сумна пісня, в якій він є.
Таке й життя людей в оповіданнях і повісті цієї книжки. Весь час вони в роботі. У випробуваннях любов'ю, болем і сльозами. У тривогах за свої гріхи. І в молитвах до Бога.
Вони красиві й тоді, коли щось і незграбно роблять. Добрі й ніжні, хоч комусь від того й болить. Життєлюбність не покидає їх і за мить до смерті. Бо вірять, що й на Небесах є життя.
Отакі люди, з якими зрісся у своїй творчості Дмитро Кешеля. Мусимо їх любити. Бо не любити їх не можна. Гріх не любити їх.
А терен таки зацвів.
У кожному оповіданні - чиєсь життя. Колись я починала читати "Родаків" Д. Кешелі і мені не пішло. Цю книжку я купила лише тому, що мені треба було замовлення на певну суму. І не шкодую. По-перше, купа смачних висловів, я їх колекціоную: "ідіть ви до мари, бабо", "стегна грішно сміються", "почувши ґвалт ... висунула пелеханю невістка Настя - жінка, немита на рот, і шкодлива, як мацур", "моя п'янка - не твої воші, і най тебе не кусають", "сонце вже ґаздувало в обійсті", "забрьохана по вуха у…
Читати на YakabooКоментарі
Немає коментарів. Будьте першим, хто залишить коментар!