Компаративні фронтири. Світовий і вітчизняний вимір

1893 року асистент Вісконсинського університету Фредерик Джексон Тернер запропонував новий підхід до історії США, пояснивши розвиток країни тривалим існуванням рухомого фронтиру – замешкуваної експансивними громадами поселенців-колоністів зони на межі «зіткнення цивілізації з варварством».

Саме завдяки фронтиру, доводив науковець, тут розвинувся дух індивідуалізму, американська нація постала на позаетнічних засадах, як «a composite nationality», а демократія зміцніла не тільки в Америці, але й у Европі. Тернерова теза стала однією з головних підвалин історіографії США ХХ століття. Проте уявлення про фронтир як про поселення на «вільних» землях у помежів'ї «варварства» та «цивілізації» змінилося докорінно, і нинішні дослідники трактують фронтир уже як простір інтенсивної взаємодії різних культур.