Лепрозорій

Скільки разів ми блукали в пошуках безтурботного літа, довершених днів, живучи які не тягнеш принишкле на плечах Зло. Ця проща в'їдається черленою пам ́яттю терпкого горобинового соку в пальці, щоб ніколи не бути відмитою, вичищеною до лоску бездоганного світу, в якому... знаходиш вихід, і знову губишся. Стаєшся водою і сочишся в ґрунт - виростає по тобі темний ліс. Стигнеш каменем - закляклий від відчаю звір - і віднині й навіки ти могильна плита - імена і числа. Бацила, що її несила спалити разом із одягом, домом, тілом і кров ́ю... проказані вдень, вночі і зранку маршрути втечі супроти незмоги ходити. Забута реальність і залишена у ній суть супроти всеосяжного примарного раю. Читай цю книгу - фіксуйся у ній. І на відтинку власної втечі, спроби рятунку - СТІЙ. Віднині й довіку можна не вірити більше... в поезію.

 

Видано у співпраці та за підтримки Центру Gedankendach при ЧНУ ім. Ю. Федьковича та Літературного клубу "Art Hunters Club".