СТЕЛЯ ЖИТТЯ: Між мрією про безсмертя і ризиком втрачених років

Книга досліджує розрив між тим, скільки років життя біологія вже зробила можливими, і тим, скільки з них людина проживає, зберігаючи автономію, стосунки й відчуття сенсу. Центральною рамкою книги стає розрізнення трьох координат часу: lifespan (тривалість життя), healthspan (роки здоров'я) і wellspan (період, протягом якого "я" зберігається як впізнаваний суб'єкт досвіду). Автори показують, як біологічні механізми старіння, еволюційна логіка межі й індивідуальні траєкторії хвороб формують "стелю" виду, і чому збільшення середньої тривалості життя ще не означає подовження wellspan. Окремі розділи присвячені аналізу наукових стратегій роботи з цією межею (рапаміцин, метформін, GLP‑1, сенолітики, генна терапія), а також критичному читанню ринку безсмертя, де наукові результати змішуються з маркетинговими обіцянками для інвесторів і споживачів. У відповідь книга пропонує концепцію wellspan як більш реалістичну й етично насичену ціль: замість гонитви за безсмертям - побудова життя, в якому втрати здоров'я й функції не означають автоматичної втрати власного "я". Розглядаються індивідуальні та суспільні стратегії зменшення розриву між числом прожитих років і кількістю років, у яких зберігається суб'єктивне відчуття себе, - від поведінкових змін до політики старіння й підтримки колективного wellspan.