Винниченко з бромом і без

Очільник уряду, палкий промовець, "ворог народу", який намагався радити Сталіну щодо політики та багато років працював над власною теорією вселюдського щастя. Таким змальовує Володимира Винниченка історик Олександр Кучерук у своїй новій книжці. Сучасники називали Винниченка щонайменше нетактовним, а то й одіозним, а він своєю чергою був ще категоричнішим у висловлюваннях: Грушевського нарік "заздрісним, нечесним дідком", Скоропадського - "слинявим кретином", а свого опонента Петлюру в щоденниках згадував так само часто, як і дружину Розалію. Винниченко - автор тези "чесність із собою", який водночас волів не вірити в Голодомор, бо чекав на гонорари за книжки від радянської влади. Його життя - це нескінченні протиріччя, жінки та зміни політичних поглядів. Олександр Кучерук без прикрас описує талановитого, спраглого до влади та визнання письменника й громадського діяча, який пройшов шлях від спроб відродити українську державність до намагань приєднатися до радянської влади.