Вчоріч

не можу пояснити, але «Вчоріч» в мене викликає такі ж враження, як «Жовтолика». це і захоплює, і обурює. це і смішно, і гидко. водночас.

Я була не далеко від істини, але все одно такого не могла передбачити. 4/5 💊ставлю #Вчоріч виключно через те, що хотілось трооохи більше глибини. Загалом, мені дуже сподобався весь цей вайб. Абсолютно двинута на голову Наталі, яка хоче бути багатою, і традиційною, але так, щоб їй було зручно, і щоб всі вірили що вона все робить сама, але так, щоб ніхто не дізнався, що це не так робить низку неадекватних речей і приймає декілька абсолютно хворих рішень. І вуаля! Історія з «традиційною»…

Навіть у юному віці мамина логіка здавалася мені правильною. Тато помер. Як сумно! Нехай спочиває з миром, амінь. Батько був із тих чоловіків, які називали жінку розумною лише тоді,коли це могло стати кульмінацією оповідки в колі його просочених пивом друзів на вечірці. Я б збрехала, якби сказала, що сумувала за ним,проте вказівки матері виконувала, бо в такому світі я народилася: де добрі християнки працювали кризовими менеджерками для своїх добрих християн-чоловіків. Правила озвучували на…

По суті, як «Вчоріч», але горор. Здається, Кінг підсів на тренд. Але хто тут без гріха.

Хочете прочитати щось дійсно стрьомне? Відкрийте скандальний роман «Вчоріч» Кари Клер Берк, який розповідає про традиційну дружину — жінку-блогерку, що в соціальних мережах транслює своє ідеальне сімейне життя на фермі. Книга супер моторошна: авторка тут підсвічує моїх улюблених персонажів, яких так часто можна зустріти в інтернеті — релігійних фанатиків, вірян у конспірологічні теорії, людей, які відмовляються від критичного мислення. І, звісно, пікмі-жінок, які заради хвилинного схвалення…

Поки стояла на кордоні — дочитала Вчоріч (словацький кордон — це філія пекла на землі). Чесно кажучи — абсолютно нічого я не знала про цю книгу. Не читала анотацію, не знала сюжет, тому очікування були нульові. І мені прям сподобалось. Сатирично, злободенно, легко написано. Про суспільні ролі, соцмережі, тредвайф, дітей, релігію та патріархат. Чомусь бачила паралелі з серіалом Яблучний оцет, схожі вайби.

Дочитую «Вчоріч» та думаю про те, як вправно авторка показує вплив маносфери на чоловіка головної героїні Калеба. По суті, він легко підсаджується на всі ці теорії змови, і дуже скоро «друзі з інтернету» мають на нього більший вплив, ніж будь-хто інший до цього. Загалом книжка мені подобається, але цікаво, як мене вразить розв’язка.

Побачила, що «Вчоріч» уже вийшла українською, а значить, треба таки добігти до вас із відгуком (а ще тому що в селі зробила фото книги на фоні корови!) — бо прочитала я її ще англійською. І, на жаль, книжка мені не сподобалась. Причин тут назбиралося достатньо, тож давайте по пунктах (дочитайте до кінця, бо щось гарне я в ній все ж знайшла) 1. Книжка дуже поверхнева. Ні, я не чекала від неї «високої полиці» чи академічного дослідження, але весь час не полишало відчуття, що авторка вивчила тему…

життя сумне, але серпневий #звіт_ганка показати вам маю. роблю це на день пізніше, бо я чітерка і дочитувала вчора Кінгфішер, щоб додати її в список. 🍉 Приватні обряди, Джулія Армфілд відгук тут. три сестри просто мали розібратися із заповітом батька в умовах кінця світу, але спокійно це зробити не вдалося. от я щиро вдячна ЩОС, що вони видають цю авторку, бо це чудовий текст, хоч і наповнений меланхолійною приреченістю. 🍉 Пляжна пастка, Елі Брейді ще одна історія про сестер, які…

Талановито написана книжка. Після прочитання залишає легке підтошнювання від інстаграму