Монографія є одним з перших мистецтвознавчих досліджень художнього образу в українському народно-сценічному танці. У монографії розглядається природа й ознаки художнього образу як категорії естетики, специфіка образу в танцювальному мистецтві, критично переосмислюється ряд положень і висновків про ґенезу й типологію української народної хореографії, фольклорний синкретизм, класифікацію хороводів.

Проблема невідповідності між зовнішнім та внутрішнім образом, формою і змістом народно-сценічного танцю набула в хореографічному мистецтві особливої гостроти у зв'язку з загрозою як «малоросійщини» (наслідок минулого) так і беззмістовної та бездуховної, модернізації народного танцю в наш час.