


Зареєструйтесь або увійдіть, щоб додавати книги до списків
Зареєструйтесь або увійдіть, щоб отримувати сповіщення про наявність
Зареєструйтесь або увійдіть, щоб вести читацький щоденник
Поезія Анни Малігон - це завжди трохи інтим. Така тональність зумовлена, мабуть, внутрішньою потребою авторки зберегти тривку фактуру найголовнішого попри все - війну, зневіру, сплюндрований час. Поетка пише однаково проникливо і про профанне, і про сакральне. Для неї, здається, немає різниці - горобина в інеї, смарагдова пір'їна чи ціле людське життя.
Градус довірливості й теплоти завжди надвисокий - аж до шепоту, аж до обіймів, аж до сповідальної сльози. Тому не дивуйтеся під час читання ілюзії тонкої руки на вашому плечі.
Війна, любов і самотність Зазвичай я читаю поезію дуже малими дозами, по 2-3 вірші на день, щоб відчути їх післясмак і перетравити атмосферу, яку створив автор, або й взагалі відкриваю поетичну збірку на випадковій сторінці. Так цікавіше і так ніколи не набивається оскома. «Розарій» мені читався зразу, бо кожен текст окремо не справляв цілковитого усвідомленого враження, а лиш намацував його, зате ціла збірка створила стійку емоцію, яку одним словом я б назвала «реквієм». Теми війни, складних…
Читати на YakabooКоментарі
Немає коментарів. Будьте першим, хто залишить коментар!