В центрі повісті - жінка старого роду, чиє прізвище "не одного разу згадано у хроніках XVII століття", яка, віднаходить і витворює свою українську ідентичність, щоб, не маючи до того ніяких здібностей, поринути в "романтику революції", підпавши під чари революціонера-націоналіста.

Повість починається з історіософських дискусій (осердя яких - скептицизм щодо романтизму, який вже віджив своє; минувшина, дарма що про неї не дуже хочеться згадувати; доля людини повоєнного часу з екзистенціалістськими акцентами), аби зрештою, завершитись доглибним проникненням в психологію героїв та героїнь, які постійно намагаються зрозуміти сутності одне одних (і, відповідно, сами себе).