Колесо Життя. Журнал. Випуск № 9, 2018. Сила роду

Гірко усвідомлювати, як мало ми знаємо себе. Яку примітивну роль відводимо собі в житті. Теліпаємося між небом і землею, переймаємося марнотою, дрібним занепокоєнням через задоволення своїх потреб, будуємо кар'єру, здобуваємо кошти на життя, з'ясовуємо, хто сильніший, значущіший, важливіший... Все «зайве» відрізали, викинули як неважливе – залишили вузьке віконце перед очима, обмежили свій світ, збідніли Душею, загрузли в раціональності, практичності. Озброюємося, підвищуємо кваліфікацію...

Ніжність почуттів і високі поривання Душі нарекли «романтикою»: не бачимо – отже, не існує. І дітей «начиняємо» цим сурогатом, фастфудом.

Якби хоч їжею, було б не так страшно! Фастфуд духовних цінностей ще небезпечніший. Що залишиться нашим дітям? Який міф про життя буде їх вести? Де вони знайдуть своє світло Душі?

Що їх чекає в кінці шляху, якщо всі їхні потреби будуть задоволені, якщо вони вичерпають бажання знати, володіти, впливати?!