Монографію присвячено комплексному зіставному дослідженню об'єктивації емоцій груп "Заздрість" і "Співчуття" в польській, російській та українській мовах. У праці проаналізовано етимологію найменувань емоцій та простежено розвиток їхньої семантики в діахронії, розглянуто тлумачення іменникових і дієслівних вербалізаторів почуттів у сучасних лексикографічних джерелах та наукових розвідках, описано валентнісні характеристики емотивних предикатів і їхні моделі керування. Значне місце в монографії відведено дослідженню дескрипції емоцій груп "Заздрість" і "Співчуття" в текстах з національних лінгвістичних корпусів порівнюваних мов: опису зовнішніх проявів, внутрішнього переживання почуттів та їхніх ознак. Основну увагу приділено аналізу метафоричної концептуалізації емоцій груп "Заздрість" і "Співчуття" в польській, російській та українській мовних картинах світу в лінгвоаксіологічному вимірі, досліджено роль моральної та гедоністичної оцінок у концептуалізації цих почуттів. Для філологів, викладачів, аспірантів
Коментарі
Немає коментарів. Будьте першим, хто залишить коментар!