Вибгане

Збірка творів Володимира Діброви уміщує, поряд з прозою (циклами оповідань "Пельце", "Пісні Бітлз", повістю "Пентамерон", пародійними "Звіздонавтами" й "Мукументами"), що принесла авторові заслужену славу спершу в "андеграундному" середовищі, а згодом, після публікацій кінця 80-х - 90-х років, у ширших читацьких колах, також і пізніший роман "Бурдик" (1995) і сатиричну п'єсу "Тягнуть телевізор" (2000), написану в Америці, де тепер живе письменник.

Написані в цей час "Пісні Бітлз", "Пельце", "Звіздонавти" та ін. є дошкульною пародією на абсурдність існування "маленької людини" в тоталітарному суспільстві, вправною деконструкцією численних міфів, що обсновували життя "радянської людини". Справжнє життя - і Бурдика, й оповідача - закінчується в добі, що про неї в останньому рядку роману сказано гранично просто: "Та й час же який несприятливий був!".