У час,"коли музи здебільше мовчать, а говорить зброя", Марія Матіос розпочинає "особисту війну і боротьбу" за "кожну конкретну людину" - боротьбу за свою Націю. У найдраматичніші та найкривавіші дні Майдану вона боронить Націю від звірств Беркута та ошаленілих тітушок; у київському СІЗО, судах, лікарнях, госпіталях, у солдатських траншеях та бліндажах, у розгромлених містечках та селах Донбасу - вона захоплюється Її мужністю, благородством та гідністю. А в дні глибокої скорботи та дні світлої радості надії вона просто тримає свою Націю за руки, втирає Їй сльози, "передаючи своє тепло і співчуття"...
Коментарі
Немає коментарів. Будьте першим, хто залишить коментар!