Двадцятилітні українці – перекладач 72-ї німецької піхотної дивізії буковинець Степан Петрівський і старший матрос штурмового загону Феодосійського десанту кубанець Іван Комишуватий – воювали в 1941–1942 роках по різні боки фронту: перший за незалежну Україну, а другий – за червону Росію. Вони стали свідками чотирьох катастроф Червоної армії: трьох Кримських і Північно-Кавказької. Учасники боїв за незалежну Україну й Вірменію в 1918–1921 роках – ротмістр Олександр Іван Пулюй і генерал Драстамат Канаян – командуючи зондергрупою Абверу "Дромедар" і Вірменським Леґіоном, зробили свій внесок у ці катастрофи. На історичному тлі цих подій зображено долю двох поколінь борців за незалежність України і Вірменії.
Коментарі
Немає коментарів. Будьте першим, хто залишить коментар!