"Мій прапор запісяв котик" - це спроба авторки змалювати своє життя в невеличкому смт біля Луганська. Здається, що час там зупинився й надовго застряг чи то в безнадійних радянських декораціях, чи то в скрутних 90-тих. Там неначе утворився непробивний мур між сучасністю й новими реаліями, інформацію найчастіше черпають з телевізора (звісно, з російськими каналами), газети "СПІД-Інфо" чи "Факти", а над усім цим упевненими териконами височіють: "Бо ми всігда так робили", "Бо ти ж дєвочка", "Жити треба так, шоб тобі ніхто не завидував", "Не жили харашо – не треба й починать". Цей текст - суцільна іронія й стьоб, сарказм на межі, здається іноді, здорового глузду. Особливо складно все в тих, хто "не такий", "самий умний" і взагалі "тяжко тобі буде жить з твоїм характєром".
Коментарі
Немає коментарів. Будьте першим, хто залишить коментар!