Норвезький філософ Ларс Фр. Х. Свендсен розмірковує про надію не як про психологічний стан чи наївний оптимізм, а як про фун- даментальну умову людського життя — те, без чого саме життя втрачає свою повноту і спрямованість. Поштовхом до написання книжки стала реакція українського суспільства на російське вторгнення: серед гніву, розпачу й скорботи саме надія, зауважує автор, виявилася вирішальною — надія на здатність чинити опір, вистояти й зберегти свободу. У передмові Свендсен із особливою теплотою говорить про Україну, називаючи український спротив ключовим натхненням для вибору теми книжки. Надія постає тут як відповідь на досвід страждання, невизначеності та втрат, як те, що дозволяє людині жити й діяти навіть тоді, коли оптимізм здається неможливим.