Що спільного може бути між героями повістей, якщо між ними відстань у двісті років? можливо, те, що обидва вони – українські лицарі-козаки, а саме прадід Івана Піддубного воював під знаменами Гордієнка.
Наприкінці 1708 року, Гордієнко отримує від Мазепи універсал з пропозицією перейти до Карла ХІІ задля порятунку Вітчизни від московської неволі... пропозиція від гетьмана, який не лише січовиками, а й усім народом сприймається як посіпака біснуватого Петра І. Вибір за Кошовим... «Великий русский богатырь Иван Поддубный». Це імперське кліше й досі використовується не тільки апологетами «Русского мира», але й на Заході. І, найприкріше, – на Батьківщині «чемпіона чемпіонів». Тому Йосип Струцюк, зважаючи на переконливі документалізовані факти, повертає Україні одного з найвідоміших її синів.