Хтось іде на війну захищати країну, а хтось прагне набити кишені в будь-який спосіб, і найчастіше цей спосіб - насильство. А якщо схильність до насильства вроджена?

У головного героя роману "Щурячий ген" друг гине на Донбасі. У день похорону виявляється, що двох загиблих переплутали через опіки обличчя та привезли в нерідні міста. Тепер родинам доведеться ховати дітей двічі. Шокований, герой вирішує добровольцем піти на фронт, але там він зіткнеться не тільки з героїзмом, а й з усіма гріхами, притаманними людям і за мирних часів: пристосуванством, здирництвом, зрадою. Як вижити, потрапивши в полон разом з колишнім побратимом, який готовий продати тебе ворогу? А головне, як не втратити людського обличчя?