Роман великого іспанського письменника Міґеля де Сервантеса Сааведри (1547–1616) - один із найвидатніших творів світової літератури усіх часів. Український переклад належить перу неперевершеного Миколи Лукаша (розділи, які він не встиг перекласти, завершив Анатоль Перепадя). Гравюри славетного французького митця Ґюстава Доре.

Книга 3. Пригоди бравого вояка Швейка

І сам роман Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка», і його герой уже давно стали визначним явищем світової літератури. Мабуть, у жодному з воєнних романів ницість, безглуздість і жорстокість війни не показано так виразно, як у Гашековій книзі. Швейк не тільки увійшов у світову літературу, - він став одним із літературних типажів.

Ох, який-бо він і справді бравий вояк, який хвацький оповідач, цей хитро-простакуватий, цей дуркувато-зворушливий Швейк, котрий (як про це не раз уже писалося й малювалося) разом з іншими літературними титанами, такими, як Гамлет чи Дон Кіхот, упевнено тримає на собі нашу читацьку планету.

Книга 4. Три мушкетери

Цей один із найпопулярніших у світовій літературі романів спочатку публікувався окремими розділами в газеті «Ле Сьєкль» з березня по липень 1844 року як традиційний роман з продовженням, розділи якого обривалися на найцікавішому місці.

Книга присвячена пригодам юного французького дворянина Д'Артаньяна, який покинув свою батьківщину Ґасконь, щоб стати мушкетером короля Франції, та його дру­зям Атосові, Портосові й Арамісу. Історія, блискуче описана Александром Дюма, охоплює період між 1625 та 1628 роками, коли королем Франції був Людовік XIII, людина надто слабка й недосвідчена для правління державою. Фактично влада належала кардиналові Рішельє, на якого король покладався в усіх політичних справах. У романі вони ведуть приховану війну між собою. Інструментом цієї боротьби стають добірні військові частини - полк мушкетерів, улюб­ленців короля, та полк гвардійців, улюбленців кардинала. Дюма також використовує відому з історії ворожнечу між кардиналом та королевою Анною Авст­рійською...

При написанні роману Дюма спирався на «Мему­ари Д'Артаньяна», книгу Гатьєна де Куртіля, написану 1700 року. Спершу Дюма назвав свій твір «Атос, Портос і Араміс», але видавцю така назва не сподобалась і він запропонував іншу - «Три мушкетери», на що Дюма радо погодився, «адже мушке­терів насправді не троє, а четверо, - назва буде абсурдом, а це обіцяє роману більший успіх».