Монографія написана на основі дисертації, що була однією з перших, присвячених висвітленню української експериментальної прози 20-х років, зокрема неординарної творчості В. Петрова (Домонтовича), А. Любченка, М. Йогансена на тлі жанрово-стильового оновлення епіки високого модернізму, в інтертекстуальному контексті європейського письменства.