Перемикайтеся свідомо. Як керувати своїми емоціями, щоб вони не керували вами

 ПРО КНИЖКУ

Тривога стискає горло. Серце калатає в панічній атаці. Гнів вибухає в найгірший момент. Страх і смуток непомітно починають керувати нашими рішеннями. Ми звикли вважати емоції ворогами - притлумлювати, ігнорувати або соромитися їх.

А якщо емоції - це не ворог, а інформація? Психолог і нейронауковець Ітан Кросс доводить: правильно активовані, вони працюють як імунна система - попереджають про загрозу й підказують, як діяти.

Кросс спростовує популярні міфи, стверджуючи, що уникнення не обов'язково шкідливе, а "жити в моменті" не завжди корисно. Спираючись на сучасні дослідження й реальні історії - від бабусі автора, яка пережила Голокост, до астронавта, що гасив пожежу у відкритому космосі, - він пояснює, як виникають затяжна тривога та нав'язливі думки і як опанувати себе у критичних ситуаціях. І показує, як перемикати свій стан, не придушуючи почуттів.

Інструменти-"перемикачі" вже в нас: у тілі та свідомості, у стосунках, у культурі та просторі навколо. Лишилося навчитися ними користуватися.

ПРО АВТОРА

Ітан Кросс - професор психології Мічиганського університету, один із провідних світових експертів з регулювання емоцій. Консультував Білий дім. Автор бестселерів про психологію емоцій і поведінки, чиї книжки перекладено 40 мовами світу.

ВІДГУКИ

Революційний путівник для опанування вашого емоційного життя. Чарльз Дюгіґґ, автор бестселерів "Суперкомунікатори" і "Сила звички".

Кросс не просто пояснює емоції, а відкриває нові способи керування ними. Адам Ґрант, один із найвпливовіших мислителів світу у сфері менеджменту й організаційної психології.

Для всіх, хто бодай раз замислювався, чи зможе колись керувати власними емоціями, ця книжка дає відповідь: так. Анджела Дакворт, авторка бестселера "Завзяття".

ЦИТАТИ

Емоції не бувають хорошими чи поганими; вони - просто інформативні.

У нашому житті важливе місце належить гніву, суму, провині, горю й багатьом іншим негативним емоціям, коли вони надходять у належному співвідношенні. Категорична думка про те, що для щасливого життя потрібно позбутися негативу, - це небезпечний міф. Кожна емоція, хай яка неприємна в певний момент, несе потужне мудре послання, сформоване еволюцією та досвідом.

У сучасній культурі тривожність стала практично синонімом патології. Хронічна тривожність справді має згубний вплив, але ніхто не захоче прожити життя без цієї емоції. Це тонкий адаптаційний механізм, який допомагає давати раду з безліччю випробувань. Життя сповнене загроз - від підозрілого ведмежого запаху в печері, де наші пращури збиралися заночувати, до імейлу від боса про заплановані скорочення працівників. Тривожність, як і будь-яка емоція, може бути антиадаптаційною, якщо її надто довго не контролювати. Однак вона виконує фундаментальну адаптивну функцію, адже допомагає нам формувати сприятливу реакцію, щоб наближатися до загрози або уникати її.

Якщо поглянути на те, наскільки поширені нав'язливі думки і почуття, а також безліч інших автоматичних емоційних реакцій у людей, то одразу стає зрозуміло, чому 40 % опитаних підлітків стверджували, що емоції контролювати неможливо. Авжеж. Неможливо. Але - і це дуже суттєве "але" - тільки якщо зосереджуватися на першій частині емоційного процесу - на тригері.

Тригер - це подія, що спричиняє нашу емоційну реакцію. Дитина в небезпеці - жах. Затор на дорозі - лють. Аромат парфумів, що нагадує про давно померлу рідну людину, - горе. Звісно, у кожного з нас свої особисті й унікальні тригери (те, що зачіпає мене, найпевніше, кардинально відрізняється від того, що тисне на ваші емоційні кнопки), і ми не можемо контролювати їх так само, як і будь-які інші обставини. Тригери вмить викликають автоматичну емоційну реакцію.

Ми не здатні контролювати навколишній світ. Не здатні контролювати виникнення емоцій. Але це лише половина емоційного рівняння. Полум'я спонтанно спалахує, але, щойно це стається, ми маємо вибір: гасити його чи підливати оливи. Інакше кажучи, ми здатні контролювати траєкторію реакції.