Якби Ніцше був нарвалом. Як інтелект тварин розкриває людську дурість

ПРО КНИЖКУ

Ми пишаємося розумом, що дав нам літаки, ліки й музику. Той самий розум дав нам атомну бомбу, геноциди й здатність спокійно спостерігати, як планета котиться до катастрофи. То, може, інтелект - не вінець еволюції, а її прикра помилка?

Джастін Ґреґґ, дослідник дельфінів і когнітивних функцій тварин, ставить незручне запитання: чи не жилося б нам краще з мізками нарвала? Тварини обходяться без причиново-наслідкового мислення, брехні, усвідомлення смерті - і виживають мільйони років, не влаштовуючи собі апокаліпсисів. Автор порівнює нас із ними чесно й дотепно - і людина в цьому дзеркалі виглядає геть не так велично, як звикла.

Провідниками стануть кіт-інвестор Орландо, що переграв біржових аналітиків, шимпанзе Сантіно, що завбачливо запасав каміння для відвідувачів зоопарку, авторові кури й бджоли. А ще - видатний філософ Фрідріх Ніцше, самураї, російські тролі й багато людей та інших тварин. Смішна, зухвала й глибока книжка про так званих Homo sapiens

ПРО АВТОРА

Джастін Ґреґґ - науковий письменник, працює старшим науковим співробітником у Dolphin Communication Project і запрошеним професором Університету святого Франциска Ксав'єра. Здобув PhD у Триніті-коледжі (Дублін). Пише для Wall Street Journal, Scientific American та Aeon. Вивчав ехолокацію диких дельфінів у Японії та на Багамах. Родом з Вермонту, нині мешкає в сільській Новій Шотландії, де пише про науку і споглядає життя місцевих ворон.

ВІДГУКИ

Книжка не лише захоплює та спонукає до роздумів - її резонансі тези варто сприймати серйозно. Деякі з представлених когнітивних концепцій просто геніальні. Девід Бараш, Wall Street Journal 

КНИЖКИ НА СХОЖУ ТЕМАТИКУ

"Любовноподібні та інші есеї про наше тваринне життя", Роберт Сапольскі, "Наш Формат", 2025 рік

ЦИТАТИ

Наша здатність брехати, так само як установлювати причиновість, - один зі стовпів, на яких тримається успіх. Як і будь-яка людська поведінка, брехня має коріння й відповідники у тваринному царстві, але наш вид звів її до абсолюту.

Що, якби Ніцше народився твариною простішою, нездатною глибоко замислюватися про природу буття, наприклад туринським конем або однією з тих корів, які викликали в нього таке співчуття чи заздрість? Або навіть нарвалом - одним із моїх улюблених морських ссавців? Абсурдність екзистенційної кризи в нарвала допомагає зрозуміти недоліки людського мислення й переваги тваринного. Психічний злам у нарвала міг би статися лише в тому разі, якби він, як і Ніцше, повноцінно усвідомлював своє існування. Він мусив би знати, що смертний приречений одного дня в не такому вже й далекому майбутньому попрощатись із життям. Проте доказів, що нарвали чи будь-які інші тварини, крім людей, мають інтелектуальний м'яз, який дає змогу усвідомити власну вмирущість, - кіт наплакав. І, виявляється, це їм навіть на користь.

Ми завжди оцінюємо світ - і цінність інших тварин у ньому - крізь призму власного розуміння людського інтелекту. А що, як притишити голос, який горлає про винятковість нашого виду, і прислухатися натомість до історій інших видів? Що, як визнати: наші так звані досягнення - гівняні рішення з погляду еволюції? Тоді світ перевернеться догори дриґом. Тварини, яких ми вважали менш тямкими - корови, коні й нарвали, - здаватимуться геніями. Тваринне царство раптом сповниться блискучими, безхитрісними умами, які знайшли елегантні рішення для виживання.

Яка користь людського інтелекту? От що турбувало і Ніцше, і мене. Спробуймо з'ясувати разом.