«Історія ока» (1928) Жоржа Батая розповідає про еротичні пригоди двох молодих людей, оповідача та Симони, юнки, яка «так відчайдушно прагне всього, що засмучує, що найменш помітний заклик почуттів несподівано надає її обличчю рис, що прямо вказують на все, пов’язане з глибинною сексуальністю — до прикладу, кров, задуху, раптовий жах, злочин, усе, що назавжди руйнує людське блаженство та чесність». Симона та її приятель-оповідач залучають до своїх химерних ігор третю героїню – Марсель, побожну дівчину, яка, збожеволівши під час оргії, потрапляє до клініки, звідки парочка, одержима її вродою, витягає її, а невдовзі Марсель повіситься. Продовження їхньої розпусти переносить оргіастичних Бонні і Клайда до Іспанії у компанії з багатим англійцем сером Едмундом: пригоди розгортаються спочатку на мадридській арені для биків, а потім «під сонцем Севільї», сонцем — одночасно ментальним і космічним, чорним і сліпучим, яким одержимий Батай.