Цей номер - найбільший за обсягом за всю історію "Антиквара". І останній у цьому році, бо подвоєний. Отже, № 5–6 (124) 2021 урочисто завершує наше перше п'ятнадцятиріччя. Та й в самому випуску також багато чого було вперше.

Уперше ініціатором теми номера та його меценатом і запрошеним редактором-упорядником стала людина, чия академічна зацікавленість, дослідницькі пошуки, авторські напрацювання та фінансові можливості сфокусувалися в цілісну монографічну збірку.

Олександра Пеліховська, магістрант Інституту історії мистецтва Варшавського університету, надихнула та підштовхнула нас зануритись у світ Вільгельма Котарбінського ще за рік до сторіччя від дня пам'яті митця. І такий довгий горизонт планування для нас також відкрився вперше.

Уперше партнером тематичного випуску "Антиквара" виступив Музей Ханенків, надавши безпрецедентну можливість фотозйомки стелі "Червоної вітальні", розписаної майстром. І ми пишаємось, знов‑таки, першою повною публікацією всіх цих зображень та їх описів. А також наданими Київською картинною галереєю для публікації оцифрованими зображеннями живописних панно з цього‑таки ансамблю, які, за примхами музейних доль, зберігаються саме там.

Дуже київський і дуже міжнародний, дуже меценатський і геть увесь у серафимах і херувимах, цей випуск знаменний ще одним піонерським починанням - омажем Котарбінському від київської художниці Олени Придувалової. Монохромна графічна алюзія на старовинне фотозображення серафимів у парусах малих куполів Володимирського собору римується з сучасним фото на нашій обкладинці. А розписані вручну друковані вкладні аркуші лімітованого накладу - своєрідне вітання не лише Котарбінському, а й авторові першої фотозйомки цих розписів Генріху Лазовському, знаменитому ще й тим, що він першим з київських фотографів почав розфарбовувати чорно-білі знімки.

Ганна Шерман, головний редактор.