Жінка дощу

Головна героїня оповідань, що увійшли до цієї збірки, - любов. Комусь із персонажів вона дарує крила для злетів і силу, щоб упевненіше йти земними шляхами ("Осіннє танго", "Етюд з метеликом"), когось змушує страждати, випробовуючи на справжність почуттів, людяність і шляхетність ("Вовчиця", "Фанатка", "Перс і ласунка"), для когось стає спогадом, що зігріває душу в осінню пору життя ("Жінка дощу"), а комусь дарує надію на непроминальність світла й порятунок світу ("Не(випадковий)")...