Живодери. Троянський кінь Кремля

Під виглядом благодійності та будівництва дитячого притулку Яхл створив систему експлуатації вразливих дітей у Танзанії. Свідчення жертви Вайолет (13 років) та адвокатки Ліліан описують насильство, застосування невідомих препаратів, залякування зброєю, містичні ритуали. Яхл також звинувачується у фінансових махінаціях та жорстокості до тварин - масовому отруєнні собак.

Українська операція прикриття. Ключова постать - Ірина Кременовська, юристка та "сектоборець", яка очолила інформаційну кампанію захисту Яхла. Використовуючи псевдонаукову риторику, юридичний цинізм та медійні ресурси ("Вільне слово"), вона дискредитує свідчення жертв як "фейки", атакує розслідувачів та створює образ Яхла як жертви "змови". Ігнорує прямі докази, застосовує тактику "дзеркального звинувачення".

Коваль реконструює багаторічну діяльність Кременовської як учасниці руху "догхантерів" - радикальних знищувачів безпритульних тварин. Це була системна операція, яка включала психологічний відбір через форуми соціопатів, схильних до насильства, юридичне прикриття через створення "Союзу журналістів-догхантерів" для доступу до зброї, ідеологічну обробку через новояз ("зоошиза", "біосміття") для дегуманізації опонентів та ескалацію мішеней від тварин до людей - волонтерів, журналістів, активістів.

Розслідування показує, що спільнота догхантерів у Донецьку слугувала мобілізаційним резервом для підривної діяльності. Ті самі особи, які у 2013 році координували вбивства тварин, у 2014-му стали учасниками антидержавних виступів. Вбивство ставало тестом на лояльність для створення "сплячих осередків".

Критичний аналіз фактажу виводить діяльність Кременовської за межі спонтанного активізму, виявляючи системну координацію з інструментами російської гібридної агресії.  Автор документує ідеологічні зв'язки з РАЦИРС - московською структурою Олександра Дворкіна, яку західні аналітики називають інструментом ФСБ. Прослідковується спадковість методів від Павла Бройде - "чорного технолога", пов'язаного з Владиславом Сурковим, архітектором війни на Донбасі.

Окремий напрямок діяльності Кременовської - використання законодавства як зброї через масові безпідставні скарги для блокування роботи активістів, спроби протягнути репресивні закони, доксинг з базами даних "неблагонадійних" та фабрикацію кримінальних справ. Яскравий приклад - лобіювання законопроєкту про регулювання діяльності релігійних організацій як "троянського коня" для ослаблення ПЦУ.

Детально документується кампанія проти провідних українських релігієзнавців, зокрема Филипович, Колодного, Єленського та Сагана, які обґрунтовували Томос для ПЦУ. Кременовська використовує риторику РАЦИРС для їх дискредитації як "агентів впливу".

Книга показує еволюцію діяльності мережі під час повномасштабного вторгнення через поширення наративів про нелегітимність української влади та синхронізацію з риторикою патріарха Кирила про "священну війну".

"Живодери. Троянський кінь Кремля" - це анатомія системної загрози, де благодійність маскує злочини, юриспруденція служить садизму, а наукова риторика легітимізує зраду. Автор переконливо доводить, що толерування жорстокості до тварин стає брамою для жорстокості до людей, а локальна безкарність перетворюється на геополітичну загрозу. Книга закликає суспільство та державу розпізнавати "троянських коней" - структури та особи, що під виглядом легітимної діяльності впроваджують ворожі наративи та підривають національну безпеку України.