Психічне здоров'я військових та ветеранів. Клінічний посібник

ПРО КНИЖКУ

Чому частина військових не звертається по допомогу, навіть коли симптоми вже руйнують сон, стосунки й здатність нести службу? І що може зробити фахівець, який це розуміє?

Цей посібник пояснює роль військової культури, стигматизації та бар'єрів у доступі до допомоги. А головне - пропонує клінічну логіку роботи із чинними військовослужбовцями, ветеранами та їхніми родинами - від першого контакту і скринінгу до ведення найскладніших запитів: бойового / оперативного стресу, ПТСР, ЧМТ, моральної травми, гніву, безсоння, залежностей, суїцидальності, хронічного болю. Автори працюють у біопсихосоціально-духовно-фінансовій моделі та показують, як житло, робота, дохід і сенси впливають на результат лікування. 

В основі - десятиліття клінічних досліджень і еволюція системи психічної допомоги США: від часів Громадянської війни до сучасних практик кейс-менеджменту й маршрутизації. Адаптація цих підходів може суттєво підсилити українську систему психічного здоров'я для військовослужбовців і ветеранів.

ПРО УПОРЯДНИКІВ

Крістофер Ворнер - доктор медичних наук, клінічний доцент психіатрії в Медичному університеті Об'єднаних збройних сил США.

Карл Кастро - доктор філософії, професор Школи соціальної роботи Сюзанни Дворак-Пек в Університеті Південної Каліфорнії.

КНИЖКИ НА СХОЖУ ТЕМАТИКУ

• "Одного разу воїн - воїн назавжди. Як повернутися до звичного життя після бойових дій", Чарльз Гоуґ, "Наш Формат", 2024 рік
• "Повернутись у стрій. 12 принципів воїна, щоб відновити та перелаштувати своє життя", Тревіс Міллз, "Наш Формат", 2025 рік
• "Плем'я. Про повернення з війни і належність до спільноти", Себастьян Юнґер, "Наш Формат", 2023 рік

ЦИТАТИ

Хоча медичним працівникам важливо розуміти потреби ветеранів у сфері психічного здоров'я, варто також наголосити, що не всі військовослужбовці мають психічні розлади - незалежно від того, брали вони участь у бойових діях чи ні. Дослідження показують, що навіть після травматичних подій у більшості людей - як цивільних, так і військових - не розвивається посттравматичний стресовий розлад; однак можуть спостерігатися тимчасові симптоми. Навіть якщо ветерани бойових дій не мають діагностованих розладів, бойовий досвід сам по собі здатен суттєво впливати на їхнє життя. Ба більше, багато з них можуть отримати користь від психологічної підтримки - не обов'язково у форматі формальної психотерапії, а через доступ до соціальної та емоційної допомоги, наставництва, освітнього чи фінансового консультування. Такі підходи можуть відігравати профілактичну роль, запобігаючи розвитку серйозніших проблем, зокрема психічних захворювань, безробіття чи втрати житла.

Перехід - це процес, а не одноразова подія. Це не день, коли ви залишаєте військову службу, і навіть не день, коли ви ухвалюєте це рішення. Кожен військовий рано чи пізно завершить свою службу, тому важливо заздалегідь думати (і планувати), коли настане цей момент. Успішний перехід може тривати місяці, а іноді й роки. Військовослужбовцям та їхнім родинам необхідно налаштуватися на тривалий шлях і проявити витримку. Не варто вважати, що звільнення стане катастрофою, але й не треба очікувати, що все мине легко. Готуйтесь до найгіршого, сподівайтесь на найкраще.

Звільнення з військової служби часто супроводжується переосмисленням ідентичності й соціального статусу ветерана та його родини. Стосунки з тими, хто продовжує службу, змінюються. Простіше кажучи, їх уже не вважають такими важливими, як раніше. Доведеться встановлювати нові соціальні зв'язки - часто з людьми, які ніколи не служили. Це вимагатиме формування нової ідентичності, яка поєднуватиме їхній військовий досвід з новим цивільним життям.