Добра природа. Чому бачити, торкати і нюхати рослини корисно для нашого здоров'я

ПРО КНИЖКУ

П'ятнадцять років тому професорка Оксфордського університету Кеті Вілліс натрапила на дослідження, яке змінило її уявлення про взаємодію людини з довкіллям: пацієнти після операцій одужували помітно швидше, якщо з вікон лікарні бачили дерева, а не голі стіни. Відтоді авторка взялася невтомно вивчати зв'язок між зеленими просторами та нашим здоров'ям, настроєм і тривалістю життя.

Те, що з'ясувала Кеті Вілліс, може змінити ваш повсякденний побут. У книжці зібрано найновіші наукові відкриття та прості, доступні кожному зміни, які суттєво покращать самопочуття. Ви дізнаєтеся, як запахи рослин впливають на поведінку, чому дотик до дерева заспокоює, як навіть одна кімнатна рослина на робочому столі здатна щось змінити.

"Добра природа" показує, що повернення природи в наші домівки, офіси та міста здатне не лише покращити якість життя, а й зменшити навантаження на систему охорони здоров'я - створюючи здоровіше середовище для всіх.

ПРО АВТОРА

Кеті Вілліс - командорка Ордена Британської імперії, професорка біорізноманіття на кафедрі біології та директорка коледжу Сент-Едмунд-Холл Оксфордського університету. Членкиня Палати лордів. У 2015 році Лондонське королівське товариство відзначило Кеті медаллю Майкла Фарадея за популяризацію науки.

ВІДГУКИ

"Добра природа" - це книга, яка змінює уявлення про світ і доводить, що перебування серед рослин трансформує наше життя. Кеті Вілліс розкриває новітні наукові відкриття, що лежать в основі здатності рослин зцілювати та підтримувати нас - від лісів до звичайних кімнатних рослин. Я закликаю всіх прочитати цю книгу! Ізабелла Трі, британська візіонерка у питаннях охорони та відновлення природи.

ЦИТАТИ

У повсякденному житті наш мозок значною мірою покладається на когнітивний ресурс, який спрямовує увагу на виконання завдань, що потребують зосередженості, ігноруючи фонові відволікальні фактори, як-от розмови людей і звукові сповіщення про нові повідомлення. У психології цей когнітивний ресурс відомий як спрямована увага. Однак спроможність отак зосереджувати увагу не можна підтримувати нескінченно довго, саме тому наша здатність концентруватися має тенденцію то посилюватися, то слабшати протягом дня. Тривала спрямованість уваги також призводить до розумової втоми, якої варто уникати, оскільки її пов'язують, наприклад, з ухваленням гірших рішень, більшою кількістю помилок і нижчим рівнем.

Теорія відновлення уваги припускає, що спостереження за природою перезапускає нашу спрямовану увагу, тому що перегляд картин природи привертає натомість нашу мимовільну увагу. Це коли розум перемикається, наприклад, на щось, що промайнуло в периферійному зорі, а не свідомо й цілеспрямовано вибрано як предмет зосередження. Але чому природні краєвиди більше привертають нашу мимовільну увагу? Професори Каплани припускають отакий парадокс: зелені ландшафти містять значно менше стимулів, які потребують нашої уваги. Отже, коли ми дивимося на природні пейзажі, наша спрямована увага отримує мініперерву і може відновитися й поповнитися. Коли ми повертаємося до завдань, які потребують зосередженості, то демонструємо кращі когнітивні показники, тому що спрямована увага відновилася.

Природа - це значно більше, ніж просто щось корисне для здоров'я. Це не товар широкого вжитку. Вона є нашою невіддільною частиною і надає численні відомі та невідомі нам екосистемні послуги. Ми не можемо вижити без різноманітної природи довкола. Я твердо переконана, що доступ до природи та численних переваг, які вона надає, є правом людини - так само, як ми вимагаємо прав на свіже повітря, чисту воду, доступ до освіти, транспорту та медичних закладів. Кожен повинен мати право доступу до біорізноманіття природи. Багатий, бідний, молодий, старий, хворий, здоровий.

Зараз час перестати думати про природу як про щось "приємне" в кінці списку пріоритетів у розвитку міської інфраструктури. Ми повинні розглядати її як важливий елемент забезпечення здоров'я, хорошого самопочуття та інших численних переваг для тих людей, які житимуть, працюватимуть і навчатимуться в нових забудовах. Пам'ятаймо, що до 2050 року 70 % з нас житимуть у міському середовищі. Природа дає нам незліченні багатства. Вона безцінна, і ми повинні захищати й примножувати її - природа потрібна нам більше, ніж ми їй.