У запропонованій книзі художник через пізнання мікрокосмосу долучається до містичних вібрацій макрокосмосу. Пограничний стан свідомості головного героя Ореста дає можливість відчути навіть запущені механізми саморуйнації, які теж, на превеликий жаль, наявні у природі людини і людства. Тривожні психологічні стани дають глибше осягнути широку палітру людських почуттів – любові, щастя, радості. Книга може зацікавити всіх, хто подолає хащі переускладненої метафоричної будови твору.