Вихованці Почай-ріки. У плавнях трохи туману

У давні часи, коли ріки з'єднували світи, а могутня Почайна несла свої води вільно, старі казки були ще свіженькими мемами, прокляття спрацьовували, а боги й духи вешталися по землі. Наша оповідь про сина вождя та його друзів із селища на березі Почай-ріки. А ще про дорослішання й пошук себе у великому ворожому світі в далекій землі за межами імперій і відомих карт.

Якось сини володарки Почай-ріки влаштували розбрат. Щоб захистити старшого від підступу молодших, богиня обрала лю- дину. Бо тільки людина, хай якою слабкою вона здавалася, здатна змінити споконвічний порядок речей. Через ці суперечки богів юний Зима й опинився в полоні могутньої річкової володарки, наче мало йому інших проблем.

А Рута, Деян, Лада й Любомир, звісно, помчали на допомогу, сперечаючись і сварячись дорогою (а як без цього?). І так чи інак, а доведеться цій ватазі розбиратися з усіма проблемами самотужки, стикнутися із богами, духами, протис- тояти воїнам-людям, вижити, подорослішати й відшукати но- вий дім.