День шакала

ПРО КНИЖКУ

Я в моменті. У моєму прицілі - президент Франції. Легендарний генерал. Людина, яку охороняє ціла держава. Я витратив місяці, щоб опинитися тут. Нові документи. Нове ім'я. Нове обличчя, яке не залишить слідів у жодному досьє.

Спецслужби шукають фанатика. Ідеолога. Людину з мотивом і полум'ям в очах. Даремно. Я - лише виконавець. Без прапора і переконань. Без імені, яке хтось знає. І саме тому мене неможливо передбачити, бо я не вірю ні в що, крім точності.

Десь у Парижі зараз є людина, яка знає, що кілер існує. Він розуміє, що кожен мій крок прорахований, кожна деталь - перевірена, а кожна можлива помилка виключена ще до того, як могла виникнути. Він знає, що я стежу за ним, адже маю "крота" в поліції. Питання лише, чи зможе він мене зупинити?

Моє кодове ім'я Шакал. І сьогодні - мій день.

"День Шакала" - дебютний роман Фредеріка Форсайта, написаний за 35 днів із журналістською точністю, став еталоном політичного детективу і технотрилеру, здобув премію Едґара Аллана По (1972).

Книжка розповідає про інтелектуальну дуель між кілером Шакалом і комісаром Лебелем, де похвилинний таймінг створює майже нестерпну напругу. Роман такий реалістичний, що його досі вивчають у всіх провідних спецслужбах світу. Він навіть був заборонений у деяких країнах через побоювання, що стане "інструкцією" для справжніх найманих убивць. Культовість роману підтверджують численні екранізації, де образ Шакала втілювали зірки світового кіно - Едвард Фокс, Брюс Вілліс та Едді Редмейн.

ПРО АВТОРА

Фредерік Форсайт - британський письменник і журналіст, майстер політичного трилеру. У 19 років став наймолодшим льотчиком Королівських ВПС Великої Британії. Як журналіст працював у BBC, Reuters, Time, висвітлюючи зовнішню політику та військові конфлікти. Світову славу здобув після виходу роману "День Шакала", який став міжнародним бестселером, а згодом - класикою жанру. Його твори вирізняються документальною точністю, напруженим сюжетом і глибоким знанням політики та спецслужб.

ВІДГУКИ

Форсайт створив трилер нової ери, який перезавантажив увесь жанр. Роман, який змінив правила для всіх, хто писав після нього. Лі Чайлд, автор гостросюжетних детективів і трилерів "Вартовий", "Нездоланний" та інших 

ЦИТАТИ

Шакал прекрасно усвідомлював, що в 1963 році генерал де Голль був не тільки президентом Франції, а й особою, яку охороняли найбільш ретельно і професійно на всьому Заході. Як довели подальші події, вбити його виявилось значно складніше, ніж президента США Джона Кеннеді. Убивця-англієць не міг знати, що французькі безпекові експерти, яким американці люб'язно дозволили ознайомитись із заходами безпеки стосовно охорони президента Кеннеді, повернулися із дещо зневажливим ставленням до методів американської Секретної служби. Негативна оцінка французьких експертів пізніше підтвердилася, коли в листопаді 1963  року Джона Кеннеді убив у Далласі напівбожевільний недбалий аматор. Натомість Шарль де Голль залишився живим, спокійно вийшов на пенсію і зрештою помер у своєму домі.

- Професіоналом керує не пристрасть, тому він спокійніший і має менше шансів припуститися елементарної помилки. На відміну від ідеаліста, у вирішальну мить він не вагатиметься через думку, що ще хтось може постраждати від вибуху чи іншого методу. Професіонал прораховує ризики до найменшої непередбачуваної ситуації. Отож іймовірність його успіху у визначений термін - більша, ніж у будь-кого. Проте професіонал не погодиться на операцію, доки не розробить план, який дасть змогу не просто виконати місію, а  й вибратися неушкодженим.

Шакал не був ні повільним, ні дурним. Він спрагло читав і сумлінно планував, а ще був здатен запам'ятати величезну кількість фактичної інформації на випадок, якщо одного дня вона йому знадобиться.

Попри те, що вивчення творів Шарля де Голля і людей, які знали його якнайкраще, дало повну картину  про гордовитого і зневажливого президента Франції, воно не розв'язало головного питання, яке не давало Шакалові спокою, відколи 15  червня у віденському номері Родена він погодився здійснити вбивство. До кінця першого липневого тижня він усе ще не знайшов відповіді: коли, де і як має завдати удару? Тоді Шакал вдався до крайнього заходу: вирушив у читальний зал Британського музею і,  подавши заяву на доступ до архіву під звичним псевдонімом, узявся переглядати старі випуски провідної французької щоденної газети Le  Figaro.