Монографія присвячена дослідженню методологічних проблем, що впливають на стан економіко-правової галузі знань та відповідного правового регулювання, з'ясування їх міжконтинентальних історичних витоків та інституціональних факторів, що ускладнюють запровадження альтернативних дослідницьких програм у пострадянській правовій науці. Авторка обстоює тезу, що зміст економіко-правового дискурсу в академічній науці первинно задається переважаючим типом правового мислення, а в українському правознавстві міцними залишаються традиції концептуально-нормативного формалізму.

У роботі висуваються аргументи на користь міждисциплінарної парадигми теорії господарського права, із запровадженням до правового аналізу зовнішніх критеріїв оцінки (зокрема суспільної економічної ефективності), де пріоритет буде належати соціально-економічним та аксіологічним складовим.