Радість руху. Як фізична активність додає впевненості, зближує людей і робить їх щасливішими

Скільки разів ви починали тренуватися, але закидали після першої крепатури? Або ж виходили на пробіжку, та після другого кола хапалися за бік і відмовлялися від затії? Або ж пробували стретчинг, а потім вважали себе "гнучкими, як дерево"? У вашій голові утворилася зв'язка: тренування - це страждання. Але це не обов'язково так, про що свідчить книжка "Радість руху". Келлі Макґоніґал - психологиня і тренерка з 20-річним стажем - описує, як рух змінює настрій людини, а тренування рятують від стресу й депресії. Вона розповідає про "молекули надії", ейфорію бігуна, корисну залежність і міцну дружбу між людьми, які тренуються в одній команді. Авторка розвінчує хибні уявлення про "не всім дається" і "в такому віці вже запізно". У цій книжці є історії про жінку, яка почала бігати в 55 і за сім років здолала 85 півмарафонів, і дівчину, яка заново навчилася рухатися, хоч після інсульту не відчувала правої ноги.