У монографії висвітлюються філософські, психологічні і філологічні аспекти алегоричного мовлення; теоретико-літературні, міфокритичні і герменевтичні дискурси у вивченні алегорії. Розглядається алегорична образність міфів (алегорії потягів, страхів, двоїстості, страждань), жанровий потенціал алегорії (пропонується концепція алегорії як метажанру), стилетвірні інтенції алегорії, зокрема, доводиться теза про ключову роль алегорії в експресіоністському стилі. В алегоричному розрізі аналізується творчість низки українських письменників (Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, О. Кобилянської, В. Стефаника, О. Турянського, Є. Маланюка, В. Стуса).
Коментарі
Немає коментарів. Будьте першим, хто залишить коментар!
Щоб залишити коментар, будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь