Пластова вірність Богові

Ця книжка вперше в історії Пласту впорядковує теоретичні рамки і практичний досвід релігійного виховання в Пласті, спростовує міт про те, що присягу на вірність Богові та Україні вперше складено 1912 року (насправді – 1926-го). Вона пояснює, як, чому і коли перший головний обов'язок скаутів став першим обов'язком пластунів і пластунок та частиною пластової присяги.

Книжка показує трансформацію Пласту від структури, в програмі якої фактично не було жодного релігійного виховання, до структури, яка поступово запроваджувала обов'язкову вірність Богові для всього свого членства, пояснює роль кремлівської аґентури та пропаґанди в популяризації атеїстичних поглядів серед пластунства, переглядає погляди основоположника Пласту Олександра Тисовського – від толеранції атеїстів і агностиків до однозначного ствердження, що пластуни не можуть бути нерелігійними, безбожними чи байдужими до Бога.