Назва нової книжки Павла Вольвача ніби вказує на основну її сутність: колообіг пам'яті, поетичну кровоносну систему, що єднає світи із засвітами, минуле з майбутнім, пульсуючи на межі між склом і амальгамою.

Ці вірші маркує напрочуд жива і відчутна тілесність й трепетне авторське ставлення до предметного світу, до національних модерністичних традицій і суто інтимне авторське переживання свого місця в сучасному хаотичному світі. А бездоганне поєднання урбаністичного та українського непроминального - це ще одна, майже расова риса сього поета. Ну й, насамкінець, це - мова і стиль, в які закодована потужна поетична енергія.