Азербайджанські народні казки

З давніх-давен азербайджанський народ творив казки, які передавалися з покоління в покоління, виховували повагу до невмирущих народних традицій, до незамулених джерел духовності.
У казках народ звеличив своїх улюблених героїв і наділив їх найкращими людськими рисами: вони мудрі, добрі, хоробрі, чесні, працьовиті, вони перемагають шаха, дива, дракона, усіх тих, хто чинив зло, приносив нещастя.
Казка – це душа народу, його ідеали й добрі помисли, мрії і сподівання. У казці відтворено все те, з чим зустрічається людина на своєму життєвому шляху: правда і кривда, чесність і підлість, милосердя і жорстокість, героїзм і боягузтво.
Народна мудрість застерігає, що коли лестощі й дволикість, нещирість і підступність беруть гору над добрими справами, тоді чекай лиха. Оберігати народні традиції, рідний край, свій рід – святий заповіт прийдешнім поколінням.
Тому-то батько в азербайджанських казках – захисник роду, мудрий порадник ("Сім лозин"), мати – берегиня родинного вогнища, для неї найдорожче на світі – рідне гніздо ("Пісня солов'я").
В азербайджанських казках цінуються чесність, добропорядність, щирість, і засуджуються скнарість, неуцтво, неробство. Вже самі назви казок свідчать про ставлення народу до своїх героїв ("Дотепна Зарніяр", "Майстер Абдулла", "Учень кравця", "Ледачий Шейдулла", "Скупий Джульфа і плішивий Теймур"). У багатьох казках відбито великий життєвий досвід народу, що вчить, як шукати правду й боротися з кривдою ("Бідняк Гамід і змій"), як здобути перемогу у найскладніших ситуаціях ("Ведмежий сон"). Азербайджанський народ шанує кмітливість, розум, працьовитість й осуджує боягузів, хитрунів, хапуг, неуків.
Так, людина небиякої сили, велетень Ахмед виявився боягузом. Ідучи у бій, він, аби врятувати собі життя, прив'язав себе до коня. А коли настала перемога, повернувся з поля бою як герой ("Носильник Ахмед").
Через свою недорікуватість цар звірів лев сприйняв звичайного ішака за володаря підземного царства й став його слугою ("Як лисиця з ішаком потоваришувала").
Невеличка пташка, яка тільки й уміє, що цвірінькати, уявила, що вона ханум (пані), за добро платить людям злом, займається здирництвом ("Цвірінь-ханум").
Глибоку мораль закладено в казці "Хитра лисиця", в якій стверджується відома істина, що можна зробити ворогами найвірніших друзів, коли вони повірять намові підступних людей.
В азербайджанських казках звичайні люди мудрі, кмітливі. Вони часом розкривають такі таємниці, які не під силу розгадати шахові, візирові та всій їхній челяді ("Старий не літами, а розумом", "Шах, дівчина, швець, візир").
Казки Країни вогнів багаті на фантазію, вигадку. Пригодницькі й чарівні казки співзвучні із славнозвісними казками народів Сходу "Тисяча й одна ніч" ("Бахтіяр", "Малик-Мамед", "Три сестри", "Золотий свічник"). Тут багато дивовижних пригод,
цікавих мандрівок, несподіваних зустрічей, неймовірних перетворень і зрештою – щасливий кінець. Свої казки азербайджанці люблять і бережуть, бо в них не тільки відображення давноминулих часів, а й мудрість народна. Казки навчають тому, що завжди цінували люди: скромності, щирості, сміливості, любові до матері й рідної землі. Валентин Ціпко