Книга Жовква

Незалежний культурологічний часопис "Ї" число 67 / 2012

"Вона лежить біля підніжжя Розточчя – узвиш і пагорбів, зелених від дубів, буків, грабів і модрин. Колись клімат тут був іще солодшим, що видко з назви передмістя Винники, а скрізь, де є якісь Винники, одразу втямки, що тут колись садили виноградну лозу. Зрештою, Винники були тут іще до того, як заснували Жовкву.

Нею тече річечка, яку називають просто Свинею. Я питав батька: чому Свиня? "Бачиш, – сказав мені батько, – люди завжди так назвуть воду, як вона буде чинити їм шкоду". Бо ця непоказна вода, що тече глибоким ровом, зарослим зеленими лопухами і верболозом, каламутна від мулу, пливе ліниво під мостами, прохолодна, спокійна та дзюркотлива, навесні, ненадовго, на щастя, перетворювалася на розлючену, розгнівану льоху – оскаженілу самуру.

Біля кригорізів мосту громадилися величезні, позе-ленілі та закаляні крижини, і через них переливалася з гамором вода, підступаючи до поверхні мосту.