Коломия

Незалежний культурологічний часопис «Ї» число 62 / 2010

Кожне місто, як і людина, має долю. Таку чи иншу, щасливу чи не щасливу, але свою, неповторну. Сьогодні Коломия задовольняється тим, що у суспільній свідомості є центром Гуцульщини, хоча насправді є центром Покуття. А в адміністративному сенсі всього лиш районним центром, що для Коломиї з її історією та амбіціями явно замало. Та долю важко переробити. От, скажімо, княжий Галич зібгався навіть не у звичайне місто, а селище. Ціле щастя, що національний історико-архітектурний заповідник не дає йому взагалі деградувати до села.

Дивну роль центру Гуцульщини з Коломиєю ділить не тільки сусідній Івано-Франківськ/Станиславів, але й вже зовсім непричетний Львів. Все залежить від віддалі, з якої бачать регіон. Дивно, що ніхто не говорить про Львів як про столицю Бойківщини. Про Лемківщину і говорити годі – вона, на жаль, розчинилася на нашій історико-культурній мапі.